Дожджанюк-Дутковська Ю.І.

Прикарпатський національний університет ім. В. Стефаника

Експірієнтально-феноменологічна модель гештальт-психологічного трактування людської агресивності

Гештальт-терапія – це одна із форм феноменологічно-екзистенційної терапії, заснованої Фредеріком (Фріцом) С. Перлзом і Лаурою П. Перлз.

Фундаментом напряму є діалог, спрямований на те, щоб зробити безпосереднє переживання більш ясним та усвідомленим. Основні питання, які цікавлять як терапевта, так і клієнта – ЯК і ЩО людина робить у своєму житті, тому гештальт-терапія зосереджена на процесі, а не на змісті.

Предметом напряму виступають події, які відбуваються на границі контакту людини як цілісної біосоціальної істоти із зовнішнім середовищем.

Метою гештальт-терапії є допомогти людині набути рівновагу із навколишнім середовищем. Отже, базовим способом і метою напряму є „усвідомлення-як-процес”. Це досягається за допомогою основного принципу гештальт-терапії – принципу „тут-і-зараз” [2, c.225].

Процес гештальт-терапії – це поетапне дослідження шляху, яким особистість створює, розвиває і руйнує „фігуру” у терапевтичній ситуації. Це так звана процес-орієнтована діагностика, за допомогою якої терапевти діагностують розлади вільного функціонування особистості, тобто розлади психічного здоров’я [1, c.128].

Основною тактичною лінією гештальт-терапії у роботі з агресією є виведення агресивних імпульсів на границю контакту, допомога людині проявляти агресію, перебуваючи у повному усвідомленні [3, c.32].

З погляду гештальт-терапії, роль агресії у встановленні контакту і оформленні границь особистості дуже велика.

Маніпулювання контактною границею здійснюється різними способами [1, c.133]. Якщо ці способи здійснюються стереотипно, то вони називаються розладами або порушеннями контактної границі. Цей термін використовується для того, щоб зазначити, що вільне функціонування перерване або змінене і як саме воно перерване чи змінене, а не для того, щоб зробити висновок, що людина є хворою. Кожне переривання відображає організацію індивідом свого досвіду.

Творче пристосування розглядається як здатність до контакту і як здатність до його переривання по відношенню до потреби в контексті кожної конкретної ситуації. Здорова людина здатна вільно рухатись у континуумі від повного уникання контакту до повного контакту.

Будь-який механізм переривання контакту має і корисний, здоровий аспект. Якщо переривання контакту є добровільним, то, відповідно, керованим. „Я” не обов’язково має задовільняти свою потребу імпульсивно й автоматично: в будь-який момент „Я” зберігає здатність вибирати.

Патологічними чи дисфункціональними ці механізми стають тоді, коли постійно втручаються у процес формування і задоволення потреб, так що індивід залишається „хронічно голодним” [1, c.135].

В рамках гештальт-терапії розрізняють:

1) конфлюенцію (злиття) – досвід неконтакту і незустрічі, це досвід приналежності, єдності, невіддільності, відсутності кордонів;

2) інтроекцію – невротичний механізм, за допомогою якого індивід приймає норми, способи поведінки чи установки, які насправді не є його власними, відбувається втрата власного „Я” [3, c.20].

3) проекцію – механізм, при якому відбувається переміщення границі контакту, коли людина бачить свої власні бажання або почуття в інших людях чи предметах;

4) ретрофлексію – виникає тоді, коли індивід знає, яка його потреба і хто її адресат, але при цьому дія, спрямована у середовище, замінюється дією, спрямованою на себе;

5) дефлексію – це спосіб зняття напруги актуального контакту, що полягає в ухиленні від прямого контакту з іншою людиною, а також в ігноруванні стимулів із середовища.

Механізми переривання контакту здійснюють вплив на вибір людиною форм вираження власної агресивної енергії. Ми спробували це продемонструвати, пов’язавши деякі з показників і форм вираження агресії (А. Басс і А. Дарки) [4, c.179] зі специфічною дією механізмів переривання контакту (див. схему ).

Пояснювальна схема виникнення і вираження агресії з позицій гештальт-терапії

№	Форма вираження агресії (А. Басс і А. Дарки)	Відповідний механізм захисту.	Підстава
1.	Опосередкована агресія	Дефлексія	Часто людині не відома причина її виникнення. Така поведінка є причиною невиражених агресивних імпульсів.
2.	Роздратування	Ретрофлексія	Людина „з’їдає” себе зсередини, агресія на інших прямо не спрямовується.
3.	Підозра	Проекція	Людина проектує власні несвідомі потяги, думки, агресію на інших, у яких згодом вбачає небезпеку для самої себе.
4.	Образа	Конфлюенція	Людина, замість вираження агресивних почуттів, обирає образу як реакцію на небажану появу границі контакту при перебуванні з кимось у психологічному злитті.
5.	Почуття провини	Інтроекція	Неінтегровані в особистість батьківські інтроекти не дозволяють виражати людині власну агресію. При появі агресивного імпульсу в організмі людини виникає почуття провини і несвідоме відчуття себе „поганим”, „неправильним”, „винуватим”.

Маючи на меті визначити переважаючий механізм переривання контакту серед дітей середнього шкільного віку, ми розробили програму дослідження, основними завданнями якої є:

1) на основі викладених вище висновків, адаптувати методику діагностики показників і форм агресії А. Басса і А. Дарки для вивчення тих механізмів переривання контакту, які найчастіше використовуються дітьми;

2) на основі отриманих даних визначити вплив переважаючого механізму переривання контакту на особливості вираження дитиною агресивної енергії.

Отримані результати дослідження переконливо свідчать на користь того, що такий механізм переривання контакту, як інтроекція найчастіше представлений у відповідях досліджуваних дітей зазначеного віку.

На нашу думку, це відображає особливості соціальної ситуації розвитку на даному віковому етапі, адже „Я”-образ дитини ще не до кінця сформований у середньому шкільному віці. Тому, звісно, реакції батьків на дитину все ще відіграють важливу роль, вносять значну лепту у розвиток дитячої особистості. Разом з тим особливої значущості набуває референтна група однолітків, в межах якої відбувається пошук і розвиток свого власного, окремого від батьків „Я”. Описаний внутрішньо-особистісний конфлікт виводить інтроектовані у дитину риси, якості та властивості зі сфери несвідомого, підліток активно поділяє власний внутрішній світ на „моє” і „чуже”. Тому даний період є сензитивним для корекції дисфункціональної інтроекції, кінцевою метою якої є здатність організму інтегрувати, приймати із середовища корисне і відкидати шкідливе для нього.

Перспективою нашого дослідження є, по-перше, вивчення особливостей впливу механізмів переривання контакту на вибір людиною форм вираження агресивних імпульсів на різних вікових етапах її розвитку; по-друге, виділення принципів корекційно-консультативної роботи із врахуванням отриманих висновків дослідження.

Література

1. Булюбаш И. Д. Руководство по гештальт-терапии. / Сер.: Золотой фонд психотерапии. – М.: Изд-во Института психотерапии, 2004. – 768 с.

2. Лебедева Н. М., Иванова Е. А. Путешествие в Гештальт: теория и практика. – СПб.: Речь, 2004. – 560 с.

3. Оклендер В. Гештальт-терапия с детьми: работа с гневом и интроектами //Гештальт-терапия с детьми. Выпуск 1. – М.: Московский Гештальт Институт, 2002. – 51 с.

4. Райгородский Д. Я. Практическая психодиагностика. Методики и тесты. Учебное пособие. – Самара: Издательский дом «БАХРАХ-М»,2003. – 672 с.